Фабричний фаянс. Деколь і розпис
Березень 3rd, 2010
Фінська фірма “Iittala”, художник Klaus Haapaniemi:
http://www.liveinternet.ru/community/il_ristorante/post105402354/
http://www.iittala.com
11 Responses to “Фабричний фаянс. Деколь і розпис”
Leave a Reply
Djalin
Poohitan
Мій форум
Ось солідна підбірка.
Зверни увагу на той фантастичний блог.
Росія, Дульово:
З сайту domposuda.ru
“Дівчинка”. Полонський завод художньої кераміки, Україна.
http://www.zhk.ru
Традиційні тарілки 70-80-х можна подивитися на сайті Баранівського фарфорового заводу:
http://www.bfz.com.ua
Як же меня подобаються наукові статті по мистецтвознавству. Ось стаття “Художні особливості порцеляни Баранівського фарфорового заводу кінця ХІХ – початку ХХ ст.”:
Предмети столового сервізу з родинної колекції нащадків М.П.Гріпарі, Швейцарія. 1903 р. Фарфор, ручний розпис
“Відомий столовий сервіз нащадка роду Гріпарі Олександра, датований 1900-м – 1903-м роками, оздоблений віртуозними мустерами старих художників. Для творчості цих майстрів характерні квіткові букети дзеркала і борту тарілок. Єдине, в чому відчувається епоха, – спосіб компонування декору, який від центричного, на зразок виробів Волокитина і малих заводів Волині середини ХІХ століття Романова та Білотина, відрізняється „блуканням” по поверхні форм, розкиданістю.Тюльпани,волошки і маки відповідають іконографії флореального модерну, який ширився країнами Європи і зрештою дістався України.
Прийом декорування квітковими візерунками відкритих кольорів
запозичений з народного мистецтва, в якому він і коріниться.”
“Від 1910 р. лишився каталожний опис продукції, за яким виготовлявся чайно-столовий і аптекарський посуд, а також штучні предмети чайних сервізів. Столовий посуд вироблявся тільки ґарнітурами. Окремими позиціями йшли дзбанки для молока в трьох фасонах („Рафаель”, „Конде і роз”, „Отелло
і Мірель”), глеки для компоту з накривками, прибори і чарки для яєць, „губочниці” (невеличкі пласкі чайники для напування хворих), маснички, попільниці. Також виготовлялися Великодні порцелянові яйця, оздоблені візерунком, подібним різьбленню.
В склад столового сервізу входили терріни – вази для супу і ґарніру; підливочник, соусники; прибори для спецій – сільничка, перечниця, гірчичниця; салатники, два оселедники; глибокі, пласкі, десертні, пиріжкові тарілки, декілька півмисків; ажурні сухарниця, бонбоньєрка і фруктовниця. Широким був асортимент предметів для напоїв: кубки циліндричні, кухлі, горнята для
молока, філіжанки для чаю. Порівняно з досить обмеженою кількістю форм столових сервізів („Тюре”, „Фестон”, „Гладкий”), чашки були представлені більш як десятком фасонів: („Гладкий”, Конічний”, „Гранчастий”, „Манхетт”, „Гавіленд”, „Паризький”, „Американський”, „Рококо”, „Рафаель”, „Грань”, “Широка грань”, „Стопка”, „Мертон”, „Декаданс”, „Татарський” тощо).
Типи чайників розподілювалися за призначенням: „чайник з каскою”, “Чайник трактирний”, „Чайник водний”, „Чайник доливний” і фасонами „Рафаель”, „Ріпка”, „Грань”, „Широка грань”, „Рококо”. Цукорниці випускалися тільки в останньому фасоні, полоскальниці – в десяти, в тому числі „азійському”.”
“Аптекарський посуд, слідом за „різномедичним” асортиментом
Білотина – Кам’яного Броду, складався з восьми типів різних слоїкоподібних, пляшкоподібних, вазоподібних ємностей, найчастіше з накривками. За свідченням Ф. С. Петрякової схема декорування аптечних виробів являла собою поєднання латинських написів у вінках з стрічками й бантом на білому тлі, іноді з рослинно-квітковими мотивами і лишалася незмінною протягом всього існування виробництва. Аптекарські вироби традиційно на Баранівці тяжіли до античних форм посуду. Строгість силуетів і біле тло були покликані створювати відчуття чистоти, гігієнічності й деякої сакралізації моменту прийому ліків.”
Модерний кльош (ваза для фруктів) з частиною геридона
(ярусної фруктовниці) Баранівки. Поч. ХХ-го століття.
Фарфор, прорізування, криття, тонування, відведення золотом
Виявляєься, манерочка випускати посуд з іменами сягає своїм корінням у глибину віків…
Тарілка. Фаянс. Завод Зусмана. Кінець 19 ст.
Тарілка. Фаянс. Завод Зусмана. Кінець 19 ст.
http://sikorskiy.com.ua/blog/
І, до речі,як мене дратує асортимент вітчизняних тарілок… Вчилися-вчилися у Ліможі наприкінці 19 століття і навчилися: на прості грубі тарілки ліплять якісь величезні товстелезні смужки принтів кричущих кольорів, бо складну й ажурну форму шкода ховати під таким буйством деколя, звичайно ж. Виходить не так, як у Ліможі ( http://www.limogesantiques.com/
А потім дивуються, чого воно в магазині роками лежить і нема на що нове випускати. Хоча мені й той лімож не подобається, такого типу тарілки як на сайті Баранівського заводу – найкращі!
та
http://www.zuzafun.com/limoge-porcelain-design ) , а так як у китайців з пластмаси, тільки гірше
О, у Дружківського фарфорового заводу ще непоганий посуд -той , що стриманих тонів і з рельєфом, і якщо використовувати його не зовсім за призначенням. Але знати б, де він продається…
Сумський фарфоровий двір – вообще мечта… Цікаво, а чому в нашому місті продаються тільки сунички й вишеньки?
Ой ну я не можу, хоть у Суми за тарілками їдь…
А у Коростень би поїхала сто пудов. Якби ще гроші…
http://korostenantikvar.com.ua/vazi/vaza_dlja_cvetov_osen.html
“Роздягнені до білизні” фарфорові чашки й тарілки
http://www.kulturologia.ru/blogs/191209/11826/